У неділю, 12 жовтня, ми завершили особливий ретрит для жінок, чиї чоловіки зникли безвісти.
Це були дні, сповнені глибини, сили та справжності. Дні, коли ми знайомилися не лише одне з одним, а й заново — із собою.
Ми вчилися приймати реальність такою, якою вона є. Вчилися шукати нові сенси там, де здається, що їх більше немає. Вчилися ставати на власні ноги міцніше — і просто бути.
«Мені тут добре…»
«Я хочу тут залишитися…»
«Для мене дуже цінно те, що для мене роблять…»
Ці слова — наша найбільша нагорода. Бо саме заради цього ми створюємо такі простори: щоб поруч із болем народжувалася надія, поруч із розгубленістю з’являлася сила, а поруч із мовчанням — зростала підтримка.
Ми серцем обіймаємо кожну, хто відкрився на наше запрошення і була з нами ці дні.
Ми всі чекаємо добрих новин. А поки — разом вчимося стояти на ногах, крок за кроком рухатися вперед і знаходити життя навіть у найтемніших місцях.
З любов’ю і турботою 
Центр Adamantei





